РОЗДУМИ ПРО
ВИХОВАННЯ
СУПЕРСОБАК
або
Рання нейростимуляція та інші корисності
Для кожного собачника його улюбленець найкращий в світі.
І то є правда, адже в цьому випадку істина якраз в суб'єктивності, в унікальності наших особистих всесвітів.
І то є правильно, адже любов робить ліпшими як нас, так і тих,хто нас оточує.
Проте не любов'ю єдиною, самі розумієте.
Так про що ж мій ліричний відступ, а про те, що, аби лЮба тваринка була найкращою не лише для свого господаря, аби її достоїнства були дійсними і в об'єктивному просторі, радуючи тим того таки власника, варто докладати трохи (або й значно більше) зусиль. В основному то падає на плечі новоспечених людських татка/мамку цуценяти. Але є й те, на що господар, який бере кількамісячного малюка, повпливати не може. Я не про матінку Природу, а про те, що в людських силах, ну, принаймні, ми так думаємо.
Само собою процес починається ще до зачаття цуцика, але про селекцію та генетику я говорити не візьмуся. Скажу лишень, що ми, ретельно вивчали родоводи, шукали хороші рівномірні лінії предків, враховували заслуги видатних представників роду (як підтвердження вищезгаданої об'єктивності), аби втілити у наших малюках, наскільки це можливо, ідеального, у нашому баченні, хаскі з чудовим екстер'єром, будовою,гарними фізичними та робочими якостями. Поки що, здається, нам то багато в чому вдалося, але тут лишень час суддя і суддя у рингу :) Сподіваємося, будуть серед малюків майбутні світові чемпіони ^_^, прекрасні компаньйони та теплі члени родин.
Що ж, щодо раннього виховання цуциків. Всі ми знаємо наскільки активно у перші дні/тижні/місяці розвивається дитина, з шаленою швідкістю формується як організм, так і розумові здібності та психіка малюка. На нашу думку, потрібно дбати про правильний гармонійний розвиток цуцика та намагатися оптимізувати та направляти його, аби в результаті виріс здоровий психічно та фізично розумний пес. Ясна річ, ми не винаходили велосипед, ми не ветеринари, не науковці, і, навіть, не розплідник з багаторічним досвідом та накопиченими статистичними даними, тому не маємо ніякого права зазіхати на винайдення методик та експериментувати зі здоров'ям малюків. Але, на щастя, є професіонали, які діляться своїми знаннями, є розплідники та собачі школи, які ефективно та успішно їх впроваджують в життя та мають позитивні результати. Цим досвідом ми якраз і користуємося.
Однією з таких метод є рання нейростимуляція цуценят. Почула вперше про неї в науково-популярному фільмі від National Geographic, в контексті розповіді про школу для собак-помічників. Хех, з хаскі навряд вдасться зробити файного поводиря, адже в них трохи інші погляди на життя, але Суперсобаки бувають різні ;) Цей етап наші цуцики вже успішно пройшли. Метод особливо актуальний для вольєрних вихованців, з браком людського контакту. Наші ж карапузи квартирні, та були під цілодобовим наглядом, тому, в силу обставин, мали досвід подразнень та стимуляцій від спілкування з двоногими створіннями, себто нами, проте вправи впливають на дещо інший набір органів чуттів малюка.
У статті додані фото наших вихованців, проте знімкували вже в останні дні вправ, коли дупки добряче підросли, і не поміщались в долоні, тому, за потреби, для правильного виконання, не забувайте підглядати на оригінальну картинку.
РОЗВИТОК ВИСОКИХ ЗДІБНОСТЕЙ.
У першій редакції: "Рання Нейростімуляція"
Кармен Л. Батталья
"Дивно, але ще до недавнього часу вчені не могли пояснити відмінностей, які існують між особинами, коли одні мають набагато більше здібностей ніж інші. Здається що ті, хто досягає високих результатів, мають здатність використовувати приховані ресурси свого організму.
У всіх програмах розведення тварин процес селекції заснований на положенні, що всі характеристики особини успадковуються від предків. У спробах проаналізувати генетику систематичним способом брали участь такі видатні особистості як Чарльз Дарвін і Френсіс Галтон. Але тільки в останні десятиліття була отримана гідна оцінка спадковості на підставі адекватних даних. Каннінгем (1991) в дослідженні досягнень скакових коней використовував базу даних Timeform і, зіставивши результати досягнень групи напівбратів і напівсестер, виявив їх неоднорідність. Його дані показують, що швидкісні якості коней тільки на 35% залежать від фактора спадковості. Іншими словами, за швидкісні якості коней були відповідальні лише 35% успадкованих від батьків генів, а в інші 65% входили такі фактори зовнішнього впливу як вирощування, тренування і годування. Робота Каннінгема, яка хоч і велася в області конярства, може послужити для інших селекціонерів наочним посібником - скільки припадає на генетику та родоводи.
Дослідники вивчили це явище та знайшли нові способи зовнішнього впливу, щоб поліпшити природні здібності тварин. Деякі з виявлених методів мали стійкий ефект протягом усього життя особини. Сьогодні багато з відмінностей між особинами можна пояснити використанням ранніх методів стимуляції.
ВСТУП
Людина протягом багатьох століть пробувала різні методи покращення природних здібностей тварин. Деякі з методів витримали випробування часом. Дослідники цієї області, справедливо вважали, що період раннього віку є найбільш важливим "вікном" для стимуляції через прискорені ріст і розвиток особини. Сьогодні ми знаємо, що початок життя - час, коли фізична незрілість організму найбільш сприйнятлива і чуйна до обмеженого, але важливого класу стимулів. Виходячи з цього, більшість досліджень було зосереджено на перших декілька місяців життя тварин.
Новонароджені цуценята кардинально відрізняються від дорослих собак. Вони народжуються сліпими, їх травна система має обмежені можливості. У цьому віці вони в змозі тільки відчувати запах, смоктати та повзати. Температура тіла, в основному, підтримується близькістю з тілом матері й іншими щенятами. Протягом перших декількох тижнів життя цуцика, як відзначають дослідники, вони дуже чутливі до обмеженого класу стимулів, які включають теплову та тактильну стимуляції, рух і переміщення.
Інші ссавці, що народжуються з обмеженнями, наприклад, миші та щури, також демонстрували подібну чутливість до ефекту ранньої стимуляції. Дослідження показали, що видалення їх із гнізда на 3 хвилини щодня протягом перших 5-10 днів життя змушує температуру їх тіла падати нижче нормальної. Це помірна форма стимуляції достатня, щоб стимулювати гормональні, надниркові і гіпофізарні системи. Будучи дорослими, ті ж самі тварини були більш пристосовані протистояти стресам, на відміну від представників того ж посліду, що не були піддані ранній стимуляції.
Лабораторні пацючата, що піддавалися стресу в невеликих кількостях, виростали в тварин, здатних витримати максимально-стресове навантаження. З іншого боку, ті, що не піддавалися ранній стимуляції, швидко виснажувалися (аж до летального результату), якщо на них тривалий час впливав стресовий фактор. Наприклад, щурам пов'язували лапки і, таким чином, позбавляли їх здатності рухатися протягом 24 годин. У щурів, що не піддавалися ранній стимуляції, на тлі цього стресу розвинулася виразка шлунку, тоді як їх "загартовані" однопослідники пройшли тест без шкоди для здоров'я.
Особини, які отримали ранню нейростимуляцію, раніше досягали статевої зрілості; були більш стійкі до певних форм раку та інфекційних захворювань; могли протистояти граничного впливу голоду і охолодження на відміну від своїх незагартованих однопослідників. Інші успішні дослідження в області ранньої нейростімуляціі були проведені на кішках і собаках. У цих дослідженнях використовувався електроенцефалограф, який ідеально підходив для вимірювання електроактивності мозку через його надзвичайну чутливість до зміни в роботі мускулатури, серцевого ритму і дихання. Дані ЕЕГ показують, що цуценята та кошенята, які отримали ранню нейростимуляцію, краще справляються зі стресами та швидше вирішують тести, ніж нестимульовані.
Поки експерименти ще не визначили точну інформацію про оптимальну кількість стресу, який повинен дозволити молодим тваринам переважати в фізіологічному і психологічному плані, але всі дослідники погоджуються, що стрес може мати позитивну сторону. Також відомо, що певна кількість стресового навантаження нормальна для однієї особини, може бути занадто інтенсивною для іншої, і надлишок стресу може вплинути на затримку в розвитку. Досліди показують, що рання нейростімуляція може мати позитивні результати, але повинна використовуватися з обережністю. Іншими словами, надлишок стресу може викликати патологічно-тяжкі ситуації, а не фізичну або психологічну перевагу.
МЕТОДИ СТИМУЛЯЦІЇ
Збройні сили США в своїй кінологічній програмі розробили метод ранньої нейростімуляціі, який послужив посібником для більшості подібних програм. Програма, призначена для поліпшення робочих якостей собак, використовуваних у військових цілях, була названа Bio Sensor. Пізніше вона стала відома широкому загалу як програма Super Dog. В роки досліджень військові з'ясували, що вправи з ранньої нейростімуляціі можуть мати важливий та тривалий ефект. Їх дослідження підтвердили, що є певні періоди часу на початку життя цуценяти, коли нейростімуляція має оптимальні результати. Перший період часу включає в себе вікно з третього по шістнадцятий день життя. Цей інтервал часу - період швидкого неврологічного зростання і розвитку, і тому особливо важливий для собачатка.
Програма Bio Sensor, зацікавлена в отриманні собак з високою працездатністю, розробила метод ранньої нейростімуляціі цуценят. Метод включає в себе п'ять вправ, покликаних стимулювати неврологічну систему. Кожна з вправ проводиться з цуценятами 1 раз в день. Тренер починає з одного песика та стимулює його за допомогою кожної з п'яти вправ (перерахованих нижче в порядку переваги), Закінчивши з одним він починає займатися наступним щеням. Щоденне заняття з кожним щеням включає в себе такі вправи:
1. Тактильна стимуляція (між пальцями лап).
2. Голова, що утримується вертикально вгору.
3. Голова, що утримується вертикально вниз.
4. Положення на спині.
5. Термальне збудження.
Тримаючи цуценя в одній руці, тренер м'яко лоскоче його між пальцями лапи (кожен раз різна лапа), використовуючи ватну паличку. Необхідно бачити, що щеня відчуває лоскотки.
Час стимуляції 3-5 секунд.
-1-
Використовуючи обидві руки, цуценяті надають вертикального положення, при цьому голова спрямована вгору.
Час стимуляції 3-5 секунд.
-2-
Міцно підтримуючи цуценя обома руками, перевернути його головою вниз (підтримуючи голівку).
Час стимуляції 3-5 секунд.
-3-
Розмістіть цуценя так, щоб його спинка лежала в куточку обох рук. Поки щеня знаходиться в цьому положенні, не обмежуйте його рухів.
Час стимуляції 3-5 секунд.
-4-
Використовуйте вологий рушник, який охолоджувався в холодильнику не менше 5 хвилин. Покладіть цуценя на рушник і не обмежуйте його руху.
Час стимуляції 3-5 секунд.
-5-
Ці п'ять вправ створюють подразники, які не зустрічаються в природних умовах раннього періоду життя цуцика. Досвід показує, що багато цуценят пручаються цим вправам, інші сприймають їх більш спокійно. У будь-якому випадку, не повторюйте їх більше одного разу в день і не збільшуйте час, рекомендований для кожної вправи. Перезбудження неврологічної системи може мати несприятливі та шкідливі результати.
ОТРИМУВАНІ ПЕРЕВАГИ
Були відзначені п'ять позитивних моментів, які спостерігалися у собак, до яких застосовувалися вправи програми Bio Sensor:
1. Покращена робота серцево-судинної системи.
2. Більш сильний серцевий ритм.
3. Сильніші наднирники.
4. Велика стійкість до стресів.
5. Високий імунітет.
У проведених тестах стимульовані цуценята проявляли активність і допитливість в більшій мірі, ніж їх нестимульовані однопослідники. Опиняючись в лабіринті з перешкодами, нестимульовані песики виглядали надмірно збудженими, переляканими та робили багато помилок. Ті ж собачата, які пройшли курс вправ ранньої нейростимуляції, в незнайомій обстановці були більш спокійні та практично не робили помилок.
СОЦІАЛІЗАЦІЯ
У той час як будь-яка тварина росте і розвивається, вона проходить через три стадії зовнішнього впливу. Першу стадію називають ранньою нейростімуляцією, другу - соціалізацією. Ці дві стадії мають обмежені часові рамки. Вперше про це згадав К. Лоренц (1935), коли написав про важливість процесів стимулювання на прикладі імпринтингу в юному віці та його впливу на подальший розвиток особини. Найбільш відомий досвід з вивчення соціалізації великих тварин був поставлений Келлогг і Келлогг (1933). Доктор Келлогг і його дружина цікавилися відмінністю в ранньому розвитку дітей і молодих тварин. Їх досвід полягав у вирощуванні і вихованні власної новонародженої дитини і новонародженого примату. Обидва немовляти виховувалися разом, як ніби-то вони були близнюками. Це дослідження було зроблено, щоб продемонструвати що серед ссавців існують великі відмінності в швидкості їх фізичного та розумового розвитку. Деякі народжуються відносно зрілими та здатними до пересування, тоді як інші з'являються недорозвиненими, не здатними пересуватися і повільно розвиваються. Наприклад, дитинча макаки Резус розвивається набагато швидше шимпанзе та інших "великих мавп". Найповільнішим є людське немовля.
Одне з найбільш ранніх досліджень в області соціалізації собак було зроблене Скоттом і Фуллером (1965). У своїх дослідженнях вони продемонстрували наявність соціалізації на прикладі наслідування поведінки дорослих собак молодими. Більшість дослідників погоджуються, що нестача адекватної соціалізації призводить до неприпустимої поведінки, яка часто проявляється як невмотивована агресія, надмірна збудливість, боягузтво і сексуальна апатія.
Дослідження соціалізації підтверджують, що критичний період для людських немовлят знаходиться у часових межах від 3 тижнів до 12-ти місячного віку. Для собак цей період коротший - між четвертим та шістнадцятим тижнями життя. Протягом цих критичних періодів часу можуть піти не так, як треба дві речі. По-перше, недостатній соціальний контакт, такий як материнська турбота та спілкування з собі подібними, може призвести до неадекватного соціального та психологічного розвитку (у людей проявляється як нетовариськість і соціапатія). По-друге, надлишок материнської турботи може обмежити необхідний контакт із собі подібними та ситуаціями, які мають важливий вплив на ріст і розвиток. У людей надлишок материнської турботи породжує утриманця, соціально емоційно-нестабільного індивідуума, що важко піддається вихованню.
Відсутність зовнішніх соціальних взаємодій і у дітей, і у цуценят зазвичай призводить до недостатньої соціальної пристосованості. Молодняк, який довго росте в ізольованому середовищі стає кволим, пригніченим і недостатньо гнучким, щоб формувати елементарні соціальні контакти.
Власники, які мають щільний графік роботи, часто недостатньо уважні до своїх собак. Замкнені в чотирьох стінах, ті рідко бачать інших собак або незнайомців, тому страждають від недостатньої стимуляції та соціалізації. Для багатьох побічний ефект самотності виливається в деструктивну поведінку у формі нищення речей, риття та некерованості.
Стає зрозуміло, що з допомогою невеликої кількості стресу протягом ранньої нейростімуляціі, згодом супроводжуваної своєчасною соціалізацією, можна досягнути корисних результатів. Однак, небезпека тут може критися в незнанні порогів недостатньої або надмірної стимуляції. Почасти з несоціалізованого належним чином молодняку виростають непідготовлені для дорослого життя, нездатні впоратися з незначним стресом собаки. Періодичні спроби соціалізації в зрілому віці приносили дуже незначний ефект. Ці невдачі підтверджують, що періоди часу, відкриті для ранньої нейростімуляціі і соціалізації даються природою тільки один раз.
Третю, заключну стадію в процесі росту та розвитку називають стадією збагачення. На відміну від перших двох, вона не має часових рамок і охоплює дуже довгий проміжок часу. Збагачення - термін, що означає позитивну суму подій, які мають сукупний ефект на особину. Події збагачення піддають особину розмаїттю цікавих, нових і захоплюючих подій з регулярною можливістю вільно досліджувати та взаємодіяти з ними. Результати досліджень показують, що особини, вирощені в збагаченому середовищі, стають більш допитливими та здатними справлятися з важкими завданнями. Можливо, найвідоміший приклад дитячої програми збагачення - освітня телепрограма "Вулиця Сезам". Результати досліджень показали, що діти, які регулярно дивилися цю програму, навчалися набагато легше, ніж ті діти, що її не дивилися. З іншого боку, більшість дітей з низькими шкільними балами росли без належних контактів з однолітками, з браком виховання, відсутністю книг та іграшок, проте з насиченою дієтою з телевізійних мильних опер.
Схожа аналогія може бути проведена і серед собак. Вони вчаться протягом усього життя, тому що їх нейросистема зберігає інформацію, яка надалі може мати неоціненне застосування. Дослідження Скотта і Фуллера повністю підтверджують що "незбагачені" цуцики, коли постають перед вибором, вважають за краще залишатися "в своїй будці". Вони типово боялися незнайомих об'єктів і взагалі воліли ховатися, а не досліджувати. Ці цуценята у багатьох відношеннях були подібні знедоленим дітям.
Регулярні поїздки в парк, торгові центри та дресирувальні майданчики служать хорошим прикладом дій збагачення.
ВИСНОВОК
Стає зрозумілим, що невелика кількість стресу на початку життя може дати дуже позитивні результати. Небезпека, однак, знаходиться в незнанні порогів недостатньої або надмірної стимуляції. Проте, відсутність адекватної кількості стимуляції взагалі, може призвести до негативних і небажаних результатів. Грунтуючись на вищезазначеному, можна справедливо зауважити, що працездатність більшості собак може бути поліпшена за допомогою вищеописаних методів. Кожна зі стадій вносить вклад сукупним способом і підтримує подальшу стадію розвитку.
Щоб уникнути ризику недостатньої або надмірної стимуляції, рекомендується використовувати методи, розроблені програмою Bio Sensor (відома надалі як програма Super Dog)."
ГЕНІЇ ТВАРИННОГО СВІТУ. СОБАКИ
NATIONAL GEOGRAPHIC
Генії тваринного світу. Собаки
Цікаве відео про наших чотирилапих друзів, їх здібності та творчі прояви, принципи та способи навчання. Версія з російською озвучкою тут>>>
ЧЕЙСЕР - СОБАКА, ЩО ЗНАЄ 1000 СЛІВ
Натискайте, щоб перейти на сторінку Чейсер у Facebook
Чи чули ви про диво-собачку Чейсер, яка вивчила більше тисячі слів? Ось кілька відео про неї, а також посилання на ютуб-канал та сторіночку розумниці в соціальній мережі. Натхнення вам!
Отже, попереду у нас процес соціалізації та збагачення. Будемо вчитися, пізнавати, здобувати нових вмінь та навичок, щоби прийти у нові сім'ї здоровенькими, готовими до навчання песенятками. А новим мамці/татку трудитись і трудитись, аби наші спільні дітки стали справжніми суперсобачками ;) І не забуваєм про любов!